Іноді бувають таки щасливі дні, що хочеться занотувати кожну мить.

23.03.15р. Сонячний день
Київ. Виставка «Чернігівська весна» продовжує подорожувати столицею, як і обіцяли благодійники, що дуже приємно.

Діти і ми, взявши гарний настрій, немаленьку кипу мрій та комфортабельний автобус, вирушили у подорож до Київа.

Роботи учнів Арт-студії Колібрі у техниці гратографія та гранж цього разу представлені у будинку-музеї Т.Г.Шевченко. (Це для нас друга виставка у столиці. Перша була 4.03.15р у фонді Л.Кучми)

Так зрозуміти, відчути, захопиться творами може лише мистецтвознавець! Уявіть собі, що відчуває юний митець, коли йому говорять і про його вдалу ідею – Олександра Труш, гармонійну лінію – Аня Карацюба, підкреслюють професійні досягнення – Ріта Тишковець, Василь Трохименко, Ганна Грек, Настя Токарева, Маша Літвін, Вероніка Шевченко … В особі працівників музею ми знайшли цінителів нашого мистецтва 

Музей невеличкий, затишний. В цьому будинку Т.Шевченко провів один щасливий рік свого життя з весни 1846 до свого арешту — 5 квітня 1847 року. Працівники музею так проводять екскурсію, що уявляєш собі Шевченка живого-живого, і як співав, і каву пив, малював, відтворено все. Після екскурсії виникає бажання перечитати багато його творів. Завітайте до музею, як буде нагода – це майже на Майдані, цікаво неймовірно! Багато чого не знала, заново подивилась на знайоме.
Особливо цікаво було всім нам бути у його майстерні, дивиться у теж саме вікно… Дітей вразили альбоми Т.Шевченко. Альбоми з замальовками. Малювали у своїх блокнотах увесь день (Ангеліна з Олександрою перемалювали усіх), скрізь де були, деякі і дома продовжили (юна Даша Бойко)… Діти відкрили для себе Шевченко як митця, художника, не як якогось шкільного обов’язкового персонажа.

Далі, після приємного обіду, ми вирушили здійснювати наші мрії. Діти давно просили: «А Городецький! А будинок з химерами коли буде? Хочу побачити Гапчинську! А давайте просто по Київу походимо, там так гарно, ніколи просто не гуляли! А Узвіз! А Растреллі! А, не знаю як називається…(це пейзажна алея )» Цього разу всі мрії було здійснено! Ноги у нас міцні і Ангел-Охоронець нам помога!

Галерею Євгенії Гапчинської ми обрадували кількістю куплених блокнотів (  вони не знали, що це заслуга Т.Шевченко). Іллі не сподобались роботи Гапчинської, комусь навпаки. Але головне – це особиста думка, це саме його враження! Це те, що найбільш ціную у своїх учнях – особиста думка, щиристь.

Будинок з химерами Владислава Городецького вразив всіх. Ця споруда неперевершена! Це наш український Гауді.

Андріївська церква – пам’ятка історії, архітектури, живопису 18ст. світового значення. Збудована у 1747-1762роках у стилі бароко за проектом видатного архітектора Ф.-Б.Растреллі. Довершеність ліній, дивовижна гармонія форм і навколишнього ландшафту здобули їй загальне визнання і славу.

Пам’ятник Проні Прокопівні та Голохвастову в Києві було зроблено з фотографій, але при цьому схожість з реальними акторами незвичайне. Скульптура вважається пам’ятником нового типу, адже вона виконана в повний зріст людини, а високий постамент просто-напросто відсутній. На цій скульптурі чимало цікавих деталей: валяються ножиці, реп’яхи, жук.
За свій недовгий вік пам’ятник Проні Прокопівні та Голохвастову в Києві встиг обрости народними прикметами й плітками. Вже стало традицією для молодят приходити до пам’ятника й вкладати квіти, щоб сімейне життя було не такою невдалою, як у героїв відомої комедії. Є ще одна прикмета – бажаючі вдало одружитися за традицією труть перстень на правому мізинці Проні або бронзового жука на фраку Голохвастого. До речі, останній вже скуштував слави – його замацали до блиску. Відполіроване й коліно шикарної Проні Прокопівні.

Майдан. Давнина і сьогодення. І фото загиблих, квіти…
І життя.:
Пам’ятник закоханим ліхтарям у Києві (Майдан Незалежності)
Зворушливу скульптурну композицію можна побачити в самому серці Києва — на Майдані Незалежності. Вона представлена у вигляді парочки закоханих ліхтарів, що обнімаються на кованій лавочці.Двометровий ліхтар-чоловік одягнений в елегантний зелений костюм, а ліхтар-дівчина в яскраве рожеве плаття.За словами автора композиції Володимира Білоконя, це творіння уособлює «світле незгасне кохання».
Фотосесія тривала довго 
Головне що зрозуміла у подорожі – нам потрібен свій особистий фотограф! Бо навіть втрьох задовольнити всіх дітей ми ледь встигали…
Цікаво, що буквально в 10 метрах від «Закоханих ліхтарів» можна знайти ще одну роботу Володимира Білоконя. Цього разу це – дерево зі стільцями. Спочатку автор планував подарувати пам’ятник ботанічному саду, але, коли з деяких причин такий подарунок не вдався, дерево встановили на Майдані Незалежності. Відзначимо, що дана «рослина» важить 300 кг.

Одним із найкрасивіших куточків Києва є Пейзажна алея, яка розташована на місці давніх валів, які були захистом для столиці..
Сьогоднішній декор алеї – це просто казка, адже тут живуть своїм життям скульптури гігантських котів-стоногів, слонів-фонтанів, горобців, зебр та ще багато чого цікавого, що треба побачити на власні очі!
Справжне місце для відпочинку юного митця – естетично, гармонійно, красиво, сучасно.

Особисто для мене найприємніше – це дивитись як діти пізнають, як розгортаються їх плечі від почуття гідності, як блищать очі від радості, радості досягнення, успіху, радості гармонії, подорожі. Вдячна старшим учням які турботливо доглядали менших, показували як робити нариси, були прикладом! Під кінець подорожі Юля та Вероніка так зглянулися на наших зірочок: Олександру та Лізу, що несли їх на руках. (Фото всі в групах, на сайті).

Хочу подякувати тим учням, що поїхали підтримати, порадіти успіхам своїх колег, хоча їх особисті роботи не були виставлені на цій виставці!
Це було справжне свято для мене:
Атмосфера – творча, талановита, енергійна, інтелектуальна, з гумором, дружня!
Дякую всім Вам!
Лілія Ібрагімова